Поиск
ТГПУ группа 1131

ТГПУ группа 1131

Подписчики: 38 подписчиков
ID: 56885237

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

tgpu1131

Описание

Группа 1131 Томского Государственного Педагогического Университета

Павло Тичина. ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967)
Павло Григорович Тичина народився 11 січня (23 січня за новим стилем) 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Сім'я була багатодітна (народилося 13, зіп'ялося на ноги 9 дітей), жили впроголодь, зате гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування.
У 1900-1907 рр. навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907-1913— в Чернігівській духовній семінарії. На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками.
У 1913-1914 рр. працює в редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро. У 1916-1917 рр. — помічник хормейстера в українському театрі М. К. Садовського. 1920 року подорожував із капелою К. Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. Того ж року організував хор (з 1921 р. — капела-студія імені М. Леонтовича), з яким виступав до 1923 року.
З 1923 по 1934 рік — співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт». 1926 року взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури) на чолі з М. Хвильовим, куди увійшли й колишні члени «Гарту». З 1929 р. — дійсний член Академії наук Української РСР, у 1936-1939 рр. і в 1940-1943 рр. очолює Інститут літератури АН УРСР. З 1947 р. — член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1943— 1948 рр. — міністр освіти УРСР. З 1953 по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.
Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1962). 1967 року отримав звання Герой Соціалістичної Праці.
Як поет П. Г. Тичина починав у 1906-1910 рр. з наслідування народних пісень та творів Т. Г. Шевченка. Перші друковані твори молодого поета з'явилися 1912 р. Подією величезної ваги в новочасній українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети» (1918), пройнятої сонячною вірою в життя, людину, в рідний знедолений народ. Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями новочасного українського відродження.Тичина рано утвердився в думці про поезію як синтетичний вид мистецтва. На практиці це обернулося перенесенням у площину поезії засобів суміжних мистецтв: у «Сонячних кларнетах» звук подається «забарвленим», колір — «озвученим», зорові образи чергуються зі слуховими. Великий вплив на П. Г. Тичину справили М. Коцюбинський (вони часто зустрічалися і спілкувалися в останній період життя Коцюбинського у Чернігові), Максим Горький.
Протягом життя П. Г. Тичини існував постійний і надзвичайний тиск на нього, на його творчу активність. Імпресіонізм і особливий композиційний характер його творів, починаючи зі збірок «Плуг» (1920) і «Вітер з України» (1924), дедалі більше пом'якшується і замінюється спершу риторичними, а далі й абстрактними формулюваннями. Переломною у творчості поета вважається збірка «Чернігів» (1931 р.), яка означила його перехід в число «офіціозних» авторів. Однак творчість Павла Тичини й після цього не вписується у прокрустове ложе простих схем: його приховане протистояння з тоталітаризмом на цьому не припиняється.
У галузі поезії, прози, публіцистики, а також у науково-критичних працях Павло Тичина виявив себе одним із найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала суміжні з літературою види мистецтва — музику і живопис. Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе, музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов (він вільно володів п'ятнадцятьма).
Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Павло Тичина

Кошляки-the best place for the REST!!!. Село Кошляки виникло ще в сиву давнину.Перша згадка про село датується 1583 роком.Назва села походить від імені воєводи Себастьяна Кошляковського,який управляв цією територією.В Княжу добу входило до Галицько-Волинського князівства,але після смерті Романа Мстиславовича,переходить до складу Польщі.Кошляки мають довгу історію.Не завжди все було добре,адже неодноразово село переживало важкі часи.Але,незважаючи на це,воно трималось на ногах.В селі були справжні патріоти не тільки села,а й всієї України.Ці свідомі люди віддавали своє життя заради рідної хати,ідних людей,які проживали тут.Важкі часи настали для села у період Другої світової війни.Прийшли на цю територію прокляті,ненаситні німці.Вони жорстоко відносились до людей,вбивали їх,руйнували їхнє майно,яке вони заробляли тяжким трудом і працею.Але наші односельчани не здавались:вони йшли докінця і боролись за волю свого рідного села. В 1938 році в селі створюється ОУН.Ця організація боролась із загарбниками.В першу п'ятірку входили:М.Сосніцький,М.Хам,З.Більський,І.Щербатюк,Д.Лотоцький.Проти цих людей було вчинено самосуд.Членів цієї організації було заарештовано.На зміну цієї організації у 1938 році виникає ''Просвіта''.В цей час починається війна.Більшовики забирають в армію селян,які,як вони вважали,були небезпечними.Молодих хлопців і дівчат забирають в Німеччину,де вони важко працюють. Виникає в селі і УПА,в яке ввійшло дуже багато молодих людей,які справді любили свою Україну і були готові за неї боротися.Розпочинається підпілля,готуються криївки(їх було близько 10). Одним із видатних членів ОУН села Кошляки був Михайло Сорока.Він намагався втілити ідеї українського націоналізму Тараса Шевченка,Миколи Міхновського,Ярослава Стецька,Степана Бандери;власним прикладом донести до людей;засвідчити незнищенність українського духу.Михайло Сорока,як і його легендарна дружина Катерина Зарицька,усе своє життя поклав на вівтар боротьби за незалежність України.За свою любов і віру в Ураїну був заарештований і відправлений у канцтабори.Помер у Мордовії на 34 році життя.В нашому селі є пам'ятник,споруджений Михайлу Сороці. Йшли роки...Село мінялося,розвивалось,міцніло.Сюди приїжджало багато людей.Життя налагоджувалось. В селі є кілька пам'яток архітектури.До них можна віднести костел,який розпадається.Але це від років.В незвичайному стилі побудований клуб.В Кошляках є православна церква.Діє в селі музична школа,яка виховує багато нових талантів. Ця група створена для того,щоб зібрати всіх людей,які мають якісь коріння і зв'язки з нашим селом.Приєднуйтесь всі,Не пожалієте!!!

Кошляки-the best place for the REST!!!

Український Рукопаш Гопак. Українське бойове мистецтво.
Рукопаш Гопак - це ефективна система фізично-духовного виховання. Його складовими є ударна техніка (руки та ноги) і боротьба в стійці та партері (кидки, больові прийоми і задушливі захвати).

Український Рукопаш Гопак

Ми хочемо допомогти Сергію! А ти?. Молодий хлопчина, у свої 27 років, вже зробив чимало добра, адже інвалід з дитинства, він сам долучився до волонтерського руху і допомагає дітям з обмеженими можливостями. Хлопець не з чужих слів знає про біль і вміє співчувати іншим. Завжди привітний, енергійний та оптимістичний, незмінно викликає у навколишніх симпатію.
З народження Сергієві поставлений діагноз — хронічна лімфо-венозна недостатність, лімфодема, судинна мальформація правої нижньої кінцівки. Цієї осені хвороба загострилась.Німецькі лікарі беруться за лікування Сергія і кажуть, що можливо навіть зберегти ногу, тому дорога кожна хвилина!
Проте на операцію та лікування необхідно майже 37 ТИСЯЧ ЄВРО.
Сирота з дитинства, Сергій не може розрахувати на підтримку сім’ї і соромиться просити про допомогу інших. А його друзі не можуть самостійно оплатити лікування.
Тому ми звертаємось саме до ТЕБЕ, адже немає нічого ціннішого на цій землі, ніж людське життя!
Станом на сьогоднішній день зібрано вже майже 5 тисяч Євро. Кожен допомагає як може: одні самі виходять на вулицю з коробками, інші проводять благодійні акції та Хенд-мейкери для того, щоб долучитись до збору коштів!
Ми зробили підрахунок і з’ясували, що якщо 37 тис. Євро розділити на кожного ужгородця, то це виходить всього - 10 грн. Подумай!!! «Що для тебе значать 10 грн.»? А Сергію вони можуть врятувати життя!
Всі хто має цікаві ідеї щодо прискорення збору коштів, просимо бути не байдужими та долучитись. Як у нас в народі кажуть: «З кожного по нитці і бідному сорочка»!
Разом з ВАМИ ми можемо зібрати необхідні кошти на проведення операції. Ваша допомога може врятувати життя Сергія Дудкеєва!
«КОЛИ ВИ ДОПОМОЖЕТЕ ОДНІЙ ЛЮДИНІ – СВІТ НЕ ЗМІНИТЬСЯ, АЛЕ СВІТ БЕЗСУМНІВНО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ ЦІЄЇ ЛЮДИНИ»

Ми хочемо допомогти Сергію! А ти?

Художник...такий художник.... 9 заповідей художника
1. Та не смикнися рука в потрібний момент.
2. Та не зіпсуй все останнім штрихом.
3. Та не постав на малюнок каву/чай, бо очікує тебе неминуча втрата.
4. Та не показуй малюнок нікому до його повного завершення.
5. Та не переборщи з кольором.
6. Не нервуй під час творіння, адже потім малюнок буде не таким красивим.
7. Та не зачепи мольберт ногою.
8. Якщо в ліжку - муза, хапай її -і в кайдани, щоб не втекла.
9. Твори від серця і душі...

Художник...такий художник...