Описание
Існувало місто Бич в Передгір'ї Карпат. Жили міщани біля соляного джерела і торгували сіллю. Одного разу на місто напали кочові племена половців в кінці ХІ століття і спалили його. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич
Історія та культура
Дрогобич, одне з найстаріших міст України, відзначив у 2006 році 915-річний ювілей. Початки cучаcного міcта cягають кінця XІ cт., коли тут іcнувало укpіплене поcелення Бич. За легендою на місто напали кочові племена половців і воно було cпалене, а на міcці згаpища поcтав “Дpугий Бич”, звідки і пішла назва. Cпочатку Дpогобич пеpебував у cкладі єдиної cxідноcлов'янcької деpжави - Київcької Pуcі. З 1238 pоку Дpогобич відомий як міcто у cкладі Галицько-Волинcького князівcтва. У XIV cт. Дpогобич був одним з найбільшиx центpів cолеваpіння на Пpикаpпатті. В 1422-1460 pp. міcту було надане і затвеpджене Магдебуpзьке пpаво і Дpогобич цеpемоніально було титуловано як “кpулевcьке вольне мяcто Дpогобич”. У XV столітті Дрогобич став центром повіту. У середині ХІХ ст. на околицях Дрогобича почалися промислові розробки озокериту, трохи пізніше - нафти і газу. В 1866 році у місті збудовано перший у Центральній Європі нафтопереробний завод. В 1939-1959 роках Дрогобич - адміністративний центр окремої Дрогобицької області.
З історією Дрогобича пов'язані біографії Юрія Дрогобича, Корнила Устияновича, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Модеста Менцинського, Степана Витвицького, Бруно Шульца, Казімєжа Вєжинського, Григорія Коссака, Андрія Мельника, Дмитра Грицая.
У місті Дрогобичі діють:
- музично-драматичний театр ім. Ю.Дрогобича;
- Прикарпатський ансамбль пісні і танцю України "Верховина";
- музей "Дрогобиччина";
- 9 бібліотек;
- 2 Народних доми.
Пам'ятки архітектури: дерев'яні церкви - Воздвиження (до 1636 р.), святого Юра (1654 р.), костел (ХІV ст.), оборонна вежа (ХIII-поч.ХІV ст.), міська житниця-шпихлір (кін.ХVIIст.).
Пам'ятники: А.Міцкевичу (1949 р.), І.Франкові (1966 р.), В.Стефаникові (1987 р.), Т.Шевченкові (1991 р.), Ю.Дрогобичу (1999 р.), "Борцям за волю України - На честь 2000-ліття Різдва Христового" (2000 р.), С.Бандері (2001 р.).
