Описание
ДЕМІР : Це правда скажи? Правда?
АСІ : Ти досі питаєш? Твій друг помиляється Деміре. Навіщо мені було їхати в Асос?
ДЕМІР : Не помиляється. Це була ти.
АСІ : Ні не я.
ДЕМІР : Ти їздила туди, ти була поруч, але не показувалася. Не показувалася мені на очі.
АСІ : Я не їздила.
ДЕМІР : Не заперечуй. Ти приїжджала. Я знаю.
АСІ : Так, приїжджала. Так, я була там. Тому, що я дуже скучила за проклятою людиною, яка кинула мене. Скучила так, як він це не заслуговував. Я не могла без нього жити. Я поїхала в Асос, щоб побачити його на мить. Тримайся від мене подалі. Я ненавиджу тебе за те, що ти не скучив за мною. Ненавиджу за те, що ти не повернувся. Ти кинув мене одну . Ти це хочеш почути ? Я навіть в снах приїжджала до тебе. Я думала про тебе не дивлячись на те, що ти перевернув моє життя. Але у мене була дочка, мені потрібно було встояти на ногах, мені потрібно було зібратися з силами, щоб виростити нашу дитину.
ДЕМІР : Асі ... Благаю, не плач. Вислухай мене будь ласка.
АСІ : Не буду слухати, тепер ти той з ким я не буду близька. До кого ніколи не доторкнуся . Ти тільки завдаєш мені біль.
ДЕМІР : Я нашкодив тобі. Але я нічого не міг вдіяти, я покараний, я жив на березі моря, в пустелі зовсім один без тебе.
АСІ : Я дивилася на тебе з далека. Хотіла підійти і сказати ... Досить жити в розлуці, адже ти теж не зможеш без мене, але я не зробила цього.
ДЕМІР : Чому ти не підійшла? Чому ти цього не сказала?
АСІ : Тому, що я не знала, що ти зробиш побачивши мене. Чи любиш? Скучив чи? Я не знала. Я не знала.
*************************************************************
ДЕМІР : Якби ти Асі, струснула мене і привела до тями, сказала б у нас стільки попереду миттєвостей Деміре, ми б не позбулися 5 років. Минулий час нічого не змінило. Я просто навчився жити сумуючи за тобою. Моя туга ніколи не вщухала. З кожним днем вона тільки посилювалася.
АСІ : Чому ти тоді не приїхав ?
ДЕМІР : Тому, що я вважав, що караю себе, а не тебе. Яка дурість. А виявилося, що більше всіх страждала ти.
АСІ : Не дивлячись на всю злість я ні на мить не переставала тебе любити.
ДЕМІР : Я теж. Я був зовсім один. Я постійно думав про тебе. Кожну мить. Де б я не був. Зараз поля освітило сонце. Асі повернуло своє обличчя до сонця. Якщо я вийду їй на зустріч, що вона зробить? Що? Не було жодного дня, щоб я не сумував по тобі.
АСІ : Мені пора.
ДЕМІР : Не йди. Не йди Асі, не йди . Залишся ще не на довго?
АСІ : Всі хвилюються, тебе чекає твій друг.
ДЕМІР : Навіщо ти шукаєш відмовку? Ти ж теж не хочеш йти?
АСІ : Мені пора.
ДЕМІР : Ні. Я не відпущу тебе.
АСІ : Деміре ...
ДЕМІР : Не відпущу Асі.
